я хочу подякувати людям, яких я знайшла тут за те,
що вони є,
що ми можемо переживати весь цей травматичний досвід не почуваючись самотніми.
нам навіть не обов'язково бути дуже близькими,
не обов'язково бути схожими чи однаковими,
щоб триматися разом,
щоб обмінюватися почуттями,
щоб зберігати здоровий глузд,
щоб бути на одному боці,
щоб турбуватися і залишатися поруч,
навіть, якщо між нами відстань.
Слава саммеру й Україні,
смерть ворогам.
0
MondayMorning
Втратила роботу, квартиру. Не маю грошей.
І все ще гріх жалітися. Я в досить гарному положені.
Вчора ходила до Личаківського кладовища. Ліворуч від нього почали ховати наших воїнів… Там була могила хлопця, який загинув 6 днів тому. А міг би мати сім'ю та стільки щасливих моментів в житі, а замість того лежить в землі.
Дякую їм, що досі живу сама. Обіцяю любити це життя ще більше, за всіх вас!
Повертаюся додому! До Києва!
І все ще гріх жалітися. Я в досить гарному положені.
Вчора ходила до Личаківського кладовища. Ліворуч від нього почали ховати наших воїнів… Там була могила хлопця, який загинув 6 днів тому. А міг би мати сім'ю та стільки щасливих моментів в житі, а замість того лежить в землі.
Дякую їм, що досі живу сама. Обіцяю любити це життя ще більше, за всіх вас!
Повертаюся додому! До Києва!
frank
- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.
Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.
Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.
- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.
Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.
Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.
Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.
Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
Жадан
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.
Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.
Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.
- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.
Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.
Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.
Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.
Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
Жадан
dysmorphophobia
Моє улюблене та найгарніше місто, мій Київ! Обіцяю, що скоро ми обов‘язково зустрінемося і я, як колись, збережу кожен шматочок твоєї краси на плівку. Ти тільки вистій і дочекайся!
frank
я б так хотіла прочитати тут більше добрих новин,
бережіть себе.
моя країна і мій саммер.
все моє!
хто не згоден, той москаль!
бережіть себе.
моя країна і мій саммер.
все моє!
хто не згоден, той москаль!
frank
я не боюсь.
я готова взяти до рук рушницю.
я готова вбивати голіруч.
я не те, що бажаю смерті.
я готова стати смертю і прийти про кожного особисто.
я готова взяти до рук рушницю.
я готова вбивати голіруч.
я не те, що бажаю смерті.
я готова стати смертю і прийти про кожного особисто.
frank
Я вірю в силу духу свого народу.
І пишаюсь, кожним, хто хоробро захищає свою батьківщину.
Україна це усе що у нас є.
Країна яку ніколи не захочеться покидати.
Я буду боротися до кінця,
До самого кінця, навіть, якщо доведеться вбивати.
Наша воля до життя є безсмертною.
І пишаюсь, кожним, хто хоробро захищає свою батьківщину.
Україна це усе що у нас є.
Країна яку ніколи не захочеться покидати.
Я буду боротися до кінця,
До самого кінця, навіть, якщо доведеться вбивати.
Наша воля до життя є безсмертною.
MondayMorning
Мой дядя умственно отсталый. Разговоры с ним для меня это что-то невероятно доброе, чистое, искреннее! Я не могу не улыбаться, общаясь с ним. Он живёт в селе под Харьковом. В считаных километрах от границы. Сегодня он мне позвонил поздравить с днём влюбленных, сказал, что любит меня. Рассказал, как колол дрова, что бы топить дом и что очень ждёт меня весной. Господи, это так тяжело. Я просто умоляю всё и вся, что бы нападения не было и с ним ничего не случилось. Ни с ним, ни с родными, ни со мной. Ни с кем другим. Я так хочу неба голубого!
nekorobka
14 февраля
После работы ели остывшую пиццу в машине и болтали. Лучшая для меня романтика
Ещё разблокировала фразу "люблю тебя", а меня в ответ
Ещё разблокировала фразу "люблю тебя", а меня в ответ